мама
Звернення до українців.
Усе життя нас терзали. То польські
вельможні пани, то дика степова татарва, то лісові люди московити. А
хто тебе зараз терзає ? Від кого страждають люди, що живуть на цій
землі. Де твій народ, що проливав свою кров за свою свободу і
незалежнисть? Хто ми? Нащадки славних козаків або безрідна лакейська
тварюка, що не пам'ятає корені свої? Хто ми є на цій святій землі?
Якщо ми свій рід ведемо від Київської Русі - то чому не гордимося ратним подгивам предків наших? Де пам'ять наша?
Чи ми манкурти?
Якщо ця країна не наша, якщо ця земля не Батьківщина дітей наших, що не
зберігає прах батьків наших - то де наша Батьківщина?
Якщо чужа вона нам - то де ще у світі Бог нам землі відведе?
Чому муками душу краємо, що так погано і соромно живемо, але нічого не робимо, щоб змінити своє життя?
Якщо ти мати, то чому не ридаєш над майбутньою важкою долею своїх і чужих дітей?
Якщо ти чоловік - то чому жіночі гарячі сльози не роблять тебе жорсткіше до ворогів наших?
Як
сміють антинародними законами поневолювати сім'ї наші, а ми продовжуємо
спокійно жити, бачачи, як ці кровосісі від жиру бісяться?
Як ми, що вважаючи себе розумними людьми, дозволили бездарності і нікчемності поневолити себе?
Як можемо ми дозволяти знущатися з немічних батьків наших, що тягнуть жебрацьке існування?
Як
ми дозволяємо, щоб батьки і діди наші що відвоювали нашу свободу,
перемогли в страшній війні, що наново відбудували країну нашу, живуть
гірше, ніж переможені?
Хто ми такі ?
Може після страшних воєн та голодомором знищений
генофонд нашого народу. Тоді чому не визнаємо геноцид. Адже
найсміливіші піднімалися в атаку і перші гинули. Першими гинули ті, для
кого Батьківщина не є пустий звук.
Чи може ми нащадки тих, хто боязко ховався по щілинах, за всяку ціну
зберігаючи своє нікчемне життя? А для чого вона потрібна нам? Пожерти,
поспати, перепехнутися?
Так хто ж ми?
Усім серцем відчуваю - повинні відповісти собі на ці питання НЕГАЙНО.
Згадати все , як на сповіді. Як перед Богом. Як перед предками своїми.
Вони чекають від нас боротьби за Справедливість. Чекають саме від нас.
Від живих. Інакше минуле закінчиться на нашому поколінні, поколінні
рабів і майбутнє не матиме сенсу.
Хто з нас готовий відповідати за це?
Я - готовий. Тому і жити повинен
інакше. Питання неприємні - самому собі задавати. І не відповідати на
них - "... що зробити міг я, жалюгідний, проти сили такої? Що від мене
може залежати? - Це суть рабів. Ми не раби!
Прокинься моя рідна Україна! Сон наш - смертельним стає.
Час рішучого вибору. Настає нова ера.Час вимагає героїчних, мужніх, патріотичних вчинків.
Якщо в наших жилах тече кров наших славних слов'янських предків, відстоїмо Справедливість.
Чи помремо як нікчемності і боягузи. На нас дивиться весь світ. Предки. І Бог.
